Статті

Як створити образ накопичувача в UFS Explorer

Образи дисків часто застосовують при відновленні даних та для їх резервного копіювання. Вони не тільки прискорюють процес отримання даних, а й допомагають мінімізувати ризик, що оригінальний пристрій вийде з ладу до його завершення. Доповнений удосконаленим інструментом для створення образів дисків, UFS Explorer дає можливість записати такий образ безпосередньо в програмі, без необхідності у сторонній утиліті, а потім використовувати його замість того, щоб виконувати операції на фізичному цифровому носії.

Коли сховище не функціонує у звичайному режимі через апаратні дефекти або інші проблеми, процес створення образу диска може вимагати додаткових конфігурацій задля зменшення ймовірності повної відмови нестабільного пристрою до того, як буде вилучено цінні дані. Інструмент для створення образів, вбудований в UFS Explorer, пропонує широкий набір параметрів, спрямованих на максимально ефективне зчитування даних і контроль над помилками. Щоб налаштувати процедуру відповідно до вашого конкретного випадку, ви можете змінити доступні налаштування, керуючись наведеними нижче інструкціями. Крім того, стислий огляд процесу можна знайти у наступному відеокерівництві:

Переглянути на YouTube

Інші особливості роботи з пошкодженими цифровими носіями детально описані в Як відновити дані із дефектного диска. Рекомендується ознайомитися з ними перед початком створення образу.

Зміст:

Загальна процедура створення образу диска

  1. Запустіть UFS Explorer і відкрийте інструмент для створення образу диска, вбудований в програмне забезпечення.

    Для цього знайдіть проблемний диск/розділ у списку підключених сховищ і виберіть пункт "Зберегти образ диска" в його контекстному меню. Уважно прочитайте попередження, перш ніж перейти до наступного кроку.

    Підказка: Якщо необхідно підключити внутрішній жорсткий диск від іншого комп'ютера, приєднайте накопичувач до материнської плати ПК або підключіть диск як зовнішній пристрій за допомогою адаптера USB до SATA/IDE, дотримуючись запропонованих інструкцій.

  2. Вкажіть параметри, пов'язані з вихідним сховищем.

    • Область початкового сховища для зчитування

      Цей параметр визначає, яку частину вихідного сховища буде збережено до образу. "Все сховище: повний образ сховища" – вибір за замовчуванням для створення образу всього диска, дозволяє зберегти все, що можливо, від першого до останнього блоку фізичного сховища.

      Опція "Заданий діапазон: образ розділу або регіона" вмикається автоматично при створенні образу із розділу диска. У цьому випадку значення для початкового та кінцевого секторів заповнюються самим програмним забезпеченням. Крім того, діапазон блоків для створення образу можна задати вручну.

      Опція "Декілька заданих діапазонів: вказати діапазони для включення/виключення" дозволяє задати набір діапазонів для створення образу диска.

      Вона дає змогу вказати, які діапазони буде збережено, а які з них будуть виключені з образу. Ця опція корисна для повторного зчитування декількох відомих діапазонів або коли певний розділ або деякі інші дані не мають входити до образу.

      Опцію "Задано зовнішньою картою" не можна обрати вручну, вона активується автоматично при створенні образу на основі карти блоків, яка містить інструкцію для кожного блоку про те, чи є необхідність у його зчитуванні.

  3. Вкажіть параметри, пов'язані зі сховищем призначення.

    • Зберегти в файл-образ у форматі

      Цей параметр пропонує кілька варіантів для збереження файлу образа.

      Опція "Простий файл-образ" йде за замовчуванням для створення образу диска.

      У цьому випадку створюється простий файл образу, без метаданих, із розміром, який відповідає розміру області, з якої створюється образ. Дані про дефекти зберігаються в обов’язковий файл карти дефектів.

      Опція "Заданий користувачем розріджений файл" дозволяє виконувати створення образу диска "на вимогу".

      Цей тип слід обирати, коли створюється образ лише частини даних, особливо якщо вони розкидані по вихідному сховищу (образ метаданих/даних файлової системи, образ на основі карти тощо). Стан зчитування при цьому є частиною розрідженого файлу і не потребує окремої карти.

      Опція "Доступний (підключений) розріджений файл" дозволяє створити образ диска "на вимогу" для підключеного розрідженого файлу образу і активується автоматично, коли образ створюється для диска, який вже зчитується в режимі "образ на вимогу"/"одноразове читання" і має підключений активний розріджений файл.

      Опція "Формат файлів Encase" дозволяє зберегти файл образу диска у форматі *.E01, який використовується професійним програмним забезпеченням EnCase.

      Опція "Віртуальний диск Microsoft VHDX" дає змогу створити віртуальний диск *.vhdx, який можна потім змонтувати в Windows.

    • Зберегти на фізичному диску (зробити клон)

      Коли вибрано цю опцію, дані просто копіюються з вихідного диска на інше сховище, а інформація про помилки читання зберігається у файл карти дефектів.

      При цьому диск призначення не має бути меншим, ніж вибрана область для створення образу на вихідному диску. Наприклад, якщо вихідний диск має розмір 3 ТБ, то цільове сховище для збереження його повного образу має бути принаймні 3 ТБ. Якщо зберігається розділ обсягом 1 ТБ зі сховища розміром 3 ТБ, мінімальний розмір сховища призначення становить 1 ТБ.

    • Використовувати розмір сектора

      Цей параметр визначає розмір мінімального блоку для читання.

      Оскільки сучасні диски зазвичай мають розмір фізичного сектора 4 КБ, програмне забезпечення вибирає цей розмір за замовчуванням. Програма не дає можливості змінити це значення для дисків, що згідно з даними ідентифікації мають розмір фізичного сектора 4 КБ. Для інших дисків можна вибрати значення 4 КБ або 512 байтів.

      Коли мова йде про дефектний сектор, використання значення 512 байтів для диска з розміром сектора 4 КБ призведе до повторних спроб прочитати один і той же дефектний блок. Вибір 4 КБ для диска з розміром сектора 512 байтів може спричинити пропуск зайвих секторів, сусідніх із дефектним.

      Для дисків, розмір сектора яких не кратний 512 байтам (наприклад, 520 байтів), програмне забезпечення не дозволяє змінювати це значення, тоді як образ диска буде створений із округленим розміром блоку (наприклад, 512 байтів на образі для 520 байтів на джерелі).

  4. Визначте основні налаштування для читання даних.

    • Розмір буфера зчитування

      Цей параметр задає розмір блоку даних, який буде зчитуватися "за один раз".

      Розмір блоку від 64 до 128 КБ дозволяє досягти максимальної продуктивності, оскільки він досить великий для ефективного лінійного зчитування даних, але не надто великий, щоб не "зачепити" дефекти. Крім того, дуже великий розмір може не підтримуватися для деяких з'єднань в режимах ATA/SCSI.

    • Напрямок зчитування

      Ця опція дозволяє вибрати напрямок, в якому буде виконуватися читання даних зі сховища.

      Опція "З початку в кінець" обирається за замовчуванням і забезпечує максимальну швидкість. Інший варіант рекомендується тільки тоді, коли дефект спостерігається ближче до початку диска, щоб запобігти його "запилюванню". В цьому випадку програма все одно буде зчитувати дані в напрямку "вперед", але блоками по кілька мегабайт, починаючи з кінця диска.

    • Використовувати протокол

      Цей параметр задає процедуру, яка буде використовуватися для доступу до сховища. "Системна процедура" доступна для всіх операційних систем. Основним недоліком стандартної системної процедури зчитування даних є відсутність контролю над помилками зчитування, що може привести до "зависання" програмного забезпечення та/або USB-адаптера у випадку дефектних блоків або серії дефектів. Такий підхід може привести до подальшого погіршення стану запам'ятовувального пристрою.

      Процедура "Прямий SCSI" доступна у версіях програми для Windows і Linux для всіх носіїв даних під керування Linux, а також пристроїв на базі Windows, за винятком PATA/SATA з прямим підключенням.

      Процедура "Прямий ATA" доступна у Windows-версії програми для дисків PATA/SATA. Як і попередній варіант, вона дозволяє виконувати контрольоване читання диска із розширеною діагностикою.

    • Тайм-аут зчитування

      Цей параметр дозволяє встановити час в секундах для очікування даних від диска до тих пір, поки спробу зчитати сектор не буде перервано.

      Це значення є критичними для дисків із дефектними або погано читабельними секторами. Слід враховувати, що короткий тайм-аут прискорює процес, але може призвести до пропуску погано читабельних секторів, в той час як довгий тайм-аут може спричинити "запилювання" дефектів.

    • При помилці зчитування, кількість повторних спроб

      Це число повторних спроб читання, які буде виконано для одного блоку, що викликає помилку зчитування, доки його не буде визнано "дефектним". Значення 1-2 може призвести до пропуску додаткових блоків, які погано читаються, в той час як великі значення можуть спричинити "запилювання" дефектів.

    • Позиція (LBA) на сховищі призначення

      Якщо сховище призначення більше за вихідне (більший диск, більший існуючий образ і т.д.), можна задати зміщення на сховищі призначення в діапазоні від нуля до різниці розмірів сховищ, наприклад, щоб перезаписати певний розділ.

    • Розташування карти дефектів

      Цей параметр визначає шлях до файлу, в який буде записуватись інформація про дефектні блоки. Крім заголовка, файл містить просту карту, де кожен байт задає статус 4 блоків (512 байт або 4 КБ, в залежності від налаштувань розміру блоку для читання).

    • Файл журналу

      Ця конфігурація дозволяє вибрати розташування для опційного файлу журналу. Такий файл буде містити інформацію про події, як помилки читання, "стрибки" і т. д. і може використовуватись для діагностики.

  5. Налаштуйте алгоритм подвійного зчитування для опрацювання помилок читання.

    • Пропустити блоків ... після дефектів послідовно

      Коли опцію ввімкнено, виявивши дефектний блок, програмне забезпечення перевіряє кількість послідовних дефектів. Якщо це число більше або дорівнює вказаному числу, то виконується перехід на задану кількість блоків і зчитування проводиться з цієї локації. Якщо зчитування вдалося, статус скидається і поновлюється нормальний режим.

    • Якщо помилка одразу ж повториться, пропустити блоків

      Якщо зчитування з нової локації не вдалося, знову виконується "стрибок". Якщо цю опцію активовано, то розмір другого "стрибка" дорівнюватиме вказаній кількості блоків. В іншому випадку його розмір співпадатиме із першим "стрибком".

    • Якщо все ще є дефект, пропустити

      Якщо після другого стрибка нормальне читання не відновилось, виконується третій "стрибок" розміром, що дорівнює зазначеній кількості блоків, якщо ця опція активна, або ж збігається із розміром другого стрибка. "Стрибки" заданого розміру виконуються до тих пір, поки не відновиться нормальне читання.

  6. За необхідності встановіть перевірку здатності сховища реагувати на команди після помилки читання.

    • Увімкнути тест "безпечної зони" після помилки читання

      Коли цю функцію активовано, програмне забезпечення перевіряє, чи читається диск, виконуючи тестові запити на до зазначеного блоку, який, на думку користувача, гарантовано є читабельним. Це може бути блок 0, якщо "запил" відбувся в області метаданих файлової системи, або сектор ближче до кінця диска, якщо дефект знаходиться поруч з початковими блоками.

Створення образів з інших образів дисків

Програма пропонує спеціальний режим для створення образів з образів і файлів різних форматів. Цей режим має спрощену процедуру без обробки дефектів. Його можна використовувати для збереження під-образу, конвертації форматів, а також запису даних із образу на фізичний диск.

Образи дисків зі спеціальних джерел

Якщо створення образу запущено на підтримуваному спеціальному сховищі, з якого робиться образ (наприклад, диск підключений через DeepSpar DDI), замість звичної процедури створення образу відкривається спеціальний діалог керування створенням образу на "зовнішньому" засобі.

Ця процедура дозволяє налаштувати й запустити процес створення образу, що виконується зовнішнім механізмом, в той час як сам процес і його результат будуть відображатися в програмному забезпеченні.

Останнє оновлення: 15 жовтня 2020